З метою стабілізації та поліпшення якості водного середовища вважається доцільним надавати перевагу біологічним методам меліорації, а саме іхтіомеліорації – культивуванню певних видів риб різної харчової спеціалізації з обґрунтованим зарибленням, для створення штучних іхтіоценозів пасовищного типу, які будуть ефективно регулювати чисельність гідробіонтів у водоймі.

Більшість водних об’єктів Дніпропетровської області знаходяться в стані занепаду вони стали досить мілкими та зарослими водною рослинністю. Заростання акваторій водойм залежить від гідрологічних особливостей та щорічно вилучає з експлуатації певну частину площі водного дзеркала. Водна рослинність може бути привабливим кормовим ресурсом для факультативного макрофітофага – білого товстолобика.

В результаті евтрофікації та термофікації на водоймах області спостерігається «цвітіння води» викликане швидким розвитком фітопланктону, а саме синьо-зеленими водоростями. Велика концентрація фітопланктону у воді змінює її фізичні та хімічні показники, котрі дуже важливі при використанні води у гідротехнічних спорудах. Такі зміни можуть спричинити зміну тепловіддачі води, прозорості і підвищення її агресивності щодо матеріалів з яких побудована більшість гідротехнічних споруд. Виникає необхідність вилучення з водойми значної кількості первинної продукції, котра створена в результаті функціонування альгоценозів. Оптимальним рішенням такої проблеми є зариблення подібних водойм життєстійким рибопосадковим матеріалом білого товстолобика [1]. Мікрофітофаг у літній період вегетації буде активно споживати первинну продукцію фітопланктону, а у весняний та осінній період вилучати детритні маси, що здатні викликати вторинне забруднення.

При проведенні меліоративних заходів щодо вилучення надлишкової органічної речовини, створеної зоопланктонними організмами, необхідно проводити інтродукцію видами зоопланткофагами – строкатий товстолобик, гібридні форми товстолобиків, буфало та веслоніс.

У водних екосистема значну роль відіграють донні біоценози – бентос. При цьому м’який бентос приймає участь у процесах природного самоочищення водойми, прискорюючи процеси розпаду органічних речовин та біоакумулюючи токсиканти. Для вилучення цих гідробіонтів рекомендовано зариблювати короповими рибами риб. Жорсткий бентос переважно представлений молюском дрейсена – двостулковий молюск, спричинює обростання гідротехнічних споруд, може існувати в системах водозабеспечення, порушуючи при цьому прохідність потоку води, що часто призводить до аварійних ситуацій на гідротехнічних об’єктах. У якості біомеліораторів використовують таких риб, як чорний амур та плітка – котрі споживають молюска на різних етапах його росту [2].

Велика кількість органічних речовин у результаті діяльності гідробіонтів спричинює накопичення значної кількості детриту. Він в свою чергу призводить до замулювання водойм, а також перешкоджає водозабірним спорудам. До видів детроитофагів можна віднести білого та строкатого товстолобиків і їх гібридні форми, детритні маси у спектрі живлення яких відмічаються при захопленні сестону у придонних шарах водойми. Але найбільш перспективним детритофагом при проведенні біомеліоративних робіт є піленгас [2, 3].

Проблемою водойм комплексного призначення є те, що при порушенні екологічного стану відбувається зміна іхітоценозу, дуже часто цінні промислові види риб витісняються дрібними непромисловими рибами. Тому необхідно впроваджувати також меліорацію щодо видового складу популяцій риб, більшість негараздів з розселенням малоцінних видів риб пов’язана з недостатнім пресом хижаків. У зв’язку з цим рекомендується зариблювати подібні водойми хижими рибами – судаком, щукою, сомом.

Отже впровадження іхтіомеліорації дає можливість попередити деградацію гідроекосистем водойм, забезпечити збалансованість процесів використання та відтворення водних живих ресурсів. Утилізація органічної речовини і перетворення її у рибопродукцію дозволить позитивно вплинути на екологічний стан гідроекосистем водойм комплексного або спеціального призначення. Але отримана корисна рибопродукція з подібних водойм повинна проходити токсикологічний, радіоекологічний та санітарний контроль якості та відповідності до вимог риби як харчового продукту.

Література

1.Виноградов В.К. «Растительноядные рыбы и новые объекты рыбоводства в аквакультуре России»// Рыбоводство и рыболовство. – 1997. – 2. – с. 7-9.

2.Пилипенко Ю.В. «Екологія малих водосховищ степу України» // Монографія. – Херсон: Олди-плюс, 2007. – с.147-185.

3.Пилипенко Ю.В. «Перспективы биомелиорации и рыбохозяйственного освоения континентальных водоемов Крыма // Рибне господарство України. – 2002. – 3,4 (20,21). – с. 36-37.

Маренков О.М., Дворецький А.І., Кошель А. В., Бобяк Н.П. "Впровадження іхтіомеліорації як засобу покращення функціонування водних екосистем" / Сучасний стан та проблеми розвитку сільськогосподарських меліорацій // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. - Дніпропетровськ, Дніпропетровський державний аграрний університет, 2010. - с.121-123

УДК 631.6.03+574.524+574.523
Впровадження iхтiомелiорацii як засобу покращення функцiоння водних екосистем 
Маренков О.М., Дворецький А.І., Кошель А. В.*, Бобяк Н.П.**
Кафедра іхтіології та гідробіології
Дніпропетровський національний університет ім. О. Гончара
пр. Гагарина, 72, м. Дніпропетровськ, 49050, Україна,
e-mail: gidrobs@mail.ru
*Інститут інноваційних технологій змісту освіти
Міністерство освіти і науки України
**Науково-методичний центр аграрної освіти
Міністерство аграрної політики України